Колонка редактора

Кількість партій збільшується. А уболівальників за народ?

Один мій знайомий  якось поділився планами на  подальше життя після звільнення в запас: “Обов’язково  стану засновником партії любителів пива. А перший квиток випишу на ім’я товариша Леніна, який, кажуть, полюбляв цей хмільний напій…”

Чув, що він нібито насправді заснував таку партія. Але переглядаючи перелік політичних партій, зареєстрованих Міністерством юстиції України станом на перше січня 2010 року, не знайшов її в цьому документі. Як і в переліку всеукраїнських та міжнародних громадських організацій. Чи то його організація розпалася через слабке відстоювання інтересів любителів цього напою від чергового цінового удару по пиву, спроб заборонити його вживання в громадських містах. А може сам засновник перейшов на більш міцні алкогольні продукти. Не знаю.

Але  знайомлячись з цим переліком, отримав певне задоволення від того, що Україна за кількістю партій  стрімко наближається до держав, яких за цим показником називають країнами розвиненої демократії. А ще трохи пожалкував, що кращі роки життя прожив  у СРСР, де була лише одна керівна і спрямовуюча сила суспільства - Комуністична партія. Між тим на цей час зареєстровано аж 172 партії. З них три, що  мають знайоме мені слово в їх назвах . Це Комуністична партія України, Комуністична партія України (оновлена), Комуністична партія робітників і селян.

Вже останній факт з наведеної статистики засвідчує: сьогодні існують партії, розраховані на всі смаки, політичні уподобання,  широкі версти населення: соціалістів і націоналістів, ліберальних демократів і зелених, анархістів і патріотів. Вже назви  деяких з них говорять проте, що вони розраховані на  відстоювання інтересів трудящих і захисників Вітчизни, молоді і пенсіонерів, дітей війни і промисловців, селян і жінок і  мусульман і угорців…

Значна частина партій, судячи вже  з їх назв, уболівають державними інтересами,  виступають прихильниками  проведення певного курсу внутрішньої і зовнішньої політики. Одні їх функціонери просто закликають: “Вперед ,Україно!” А інші уточнюють \курс своїх партій: “Європейська платформа”, “Прагматичний вибір”, “Соціалістична Україна”, “Руський блок”, “Партія  державного нейтралітету України”…

Багато партій мають конкретну спрямованість на захист інтерес людей за професійною ознакою. Серед них Українська  морська партія,  Політична партія  малого і середнього бізнесу, Партія місцевого самоврядування.  

Особливо виразно така спрямованість простежуються в назвах всеукраїнських та міжнародних громадських організацій. Всього їх минулого року було зареєстровано понад 230.  Є асоціації інженерів пожежної безпеки, біомедичних інженерів і техніків,  фахівців з безпеки дорожнього руху,, бортпровідників цивільної авіації тощо.

Фінансова криза, поширення рейдерства, інших злочинів економічного спрямування викликали потребу в створенні громадських організацій для запобігання цих та інших негативних явищ сьогодення. Приклад тому - Всеукраїнська  громадська організація “Конгрес сприяння  захисту  українських  земель”, “Ліга сприяння та правової допомоги боржникам  фінансових установ”, “Асамблея захисту прав  підприємців, запобігання корупції та рейдерства” та багато інших.

А є такі громадські об’єднання, які переймаються далекими від політики і фінансової кризи проблемами. Такими , наприклад, як  підтримка і розвиток  аргентинського танго в Україні, виконавців східного танцю, любові проти гомосексуалізму…

До певних роздумів спонукав  той факт, що минулого року було відмовлено у реєстрації 47 політичним партіям, об’єднанням громадян. Серед них чотири всеукраїнські громадські  журналістські організації, національне бюро журналістських розслідувань. З одного боку наша країна має здобутки в забезпеченні свободи слова. А з іншого… Не хочеться думати, що перепоною на шляху до реєстрації цих та таких як, наприклад, Трудова пенсійна партія України,  Міжнародний комітет  по боротьбі  з корупцією та тіньовою економікою, стали якісь політичні міркування. Та все ж, як то кажуть,  проблема залишається. Як для тих, хто готує документи на реєстрацію, так і тих, хто розглядає їх.

У всьому світі авторитет партій і об’єднань оцінюють за конкретними результатами їх діяльності. Звернемося до  досвіду країн Європи, де політичні лідери  сьогодні активно  відстоюють права пересічних громадян за умов економічної кризи. А яка з наших 172 партій, хто керівників з  понад 230 громадських організацій і об’єднань виступив з рішучим “Ні!” підвищенням цін на основні види продуктів харчування, проїзд в транспорті, комунальні послуги? Щось не чутно таких голосів…

Складається враження, що деякі партії  та об’єднання засновуються не з метою відстоювання  прав  своїх прихильників, а задля задоволення амбітних планів та власних інтересів їх керівників. Зокрема, таких як обрання до Верховної Ради України, інших владних структур. Досягши таких цілей, деякі з лідерів невдовзі забувають про виконання програм і статутів. У кінцевому підсумку маємо таку реалію сьогодення: кількість партій стрімко зростає, а  справжніх уболівальників за народні інтереси не так вже й багато. Мимоволі пригадав оцінку, яку   багато років тому дав діям і тактиці декабристів один з класиків російської літератури: страшенно далекі вони від народу. Погодьтесь: й сьогодні звучить актуально з огляду на діяльність деяких партій.

Володимир ЧІКАЛІН